Олексій Горбунов

Олексій Сергійович Горбунов народився 29 жовтня 1961 року в Києві. Дитинство пройшло на масиві Русанівка. У 1978 році, відразу після закінчення школи, не зміг поступити в Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, оскільки не був комсомольцем. У 1978-1979 роках працював у Театрі імені Лесі Українки монтувальником, підсобним робітником у костюмерному цеху. У театрі, завдяки Аді Роговцевій, познайомився з її чоловіком, актором і педагогом Костянтином Степанковим. У 1984 році року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Костянтина Степанкова). У своєму першому фільмі «Вантаж без маркування» Олексій почав зніматися в день вручення диплома.

З 1984 до 1995 року — актор театру-студії кіноактора кіностудії ім.Олександра Довженка. З весни 1985 року до 20 квітня 1987 служив у лавах Радянської армії. У 90-х роках XX століття працював приватним таксистом через кризу на кіностудії Довженка. Повернутися до зйомок у кіно допоміг режисер Володимир Попков, запросивши на роль блазня Шико в багатосерійний телефільм «Графиня де Монсоро».

Працював у Театрі-студії кіноактора, в приватному Камерному театрі М. Нестантінера та Київському національному театрі російської драми імені Лесі Українки. Вів на українському ТБ програми «Нічний будильник» (1998) і «Чудо-люди» (2008). Олексій є солістом групи «Грусть пилота». Працював діджеєм на київських радіостанціях «Континент», «Ностальжі». Організатор і ведучий двох дискотек «Джанкой» і «Джуманджі» у Києві. Грав у антрепризних постановках Олега Меньшикова «Театральне товариство 814».