Міккі Руні

Руні народився в сім'ї водевільних акторів, які з 15 місяців виводили його на сцену, а в 6 років він вже знімався в кіно. До 1932 року, коли він вибрав своїм новим прізвищем Руні, встиг зіграти в півсотні малобюджетних комедій під сценічним ім'ям Міккі Макгуайр. У 1935 році зіграв Пека в знятій великим Максом Рейнгардтом екранізації «Сну в літню ніч». Ця його робота стала еталоном для акторів-підлітків наступних поколінь.

Наприкінці 1930-х років Міккі Руні стає одним з королів касових зборів, перемежовуючи зйомки в мюзиклах Джуді Гарленд з виконанням ролі сільського хлопчини Енді Гарді в дюжині сентиментальних комедій з життя провінційної Америки. Відразу після досягнення повноліття Руні поєднався шлюбом з Авою Гарднер (в цілому перебував у шлюбі вісім разів, його четверта дружина і мати його чотирьох дітей Керолін Мітчелл була вбита другом сім'ї). Тоді ж йому було вручено спеціальний «Оскар» за «привнесення на кіноекран духу юності і, як виконавцю ролей підлітків, встановлення високої планки» для інших акторів.

Під час Другої світової війни Руні був призваний на фронт, і після закінчення війни не зміг повернути колишнього успіху, бо на ролі підлітків більше не підходив за віком. Його останнім касовим тріумфом став фільм «Національний оксамит» (1944) з Елізабет Тейлор. Спроба створити власну студію привела Руні до банкрутства. Заради сплати боргів він погоджувався на будь-які ролі, знімався на телебаченні, з 1979 року виступав на Бродвеї. Саме телевізійні роботи принесли йому нагороди «Еммі» і «Золотий глобус».

У 1980-і роки старіючий актор пережив навернення до християнства, про що повідав публіці в автобіографії 1991 року. Продовжує багато зніматися.

Серед найбільш помітних фільмів повоєнного часу з його участю — кінокомедії «Сніданок у Тіффані» (1961), «Цей божевільний світ» (1963), «Бейб: Порося в місті» ( 1998) і «Ніч в музеї» (2006).