Рутгер Хауер

Його перша поява в Голлівуді відбулася в картині «Нічні яструби» (1981) із Сильвестром Сталлоне в головній ролі, в якому він зіграв вбивцю Вульфгара. Рутгер побачив для себе нові можливості самовираження. Він наймає відомого репетитора, у якого бере уроки американського варіанту англійської мови, щоб американські глядачі в майбутньому не чули його європейський акцент. Після кількох вдалих картин, Хауер стає відомим у США актором, чиє ім'я почали ставити першим на кіноафішах і плакатах. Фільм «Той, що біжить по лезу» став класикою наукової фантастики, і перша версія була додана до Національного архіву фільмів (National Film Archives), підтримуваним бібліотекою Конгресу США. До цього часу він купує на Каліфорнійському узбережжі будинок і власноруч будує величезний трейлер, який часто використовує під час зйомок на виїзді.

В кінці 1980-х років Рутгер Хауер класифікувався серед п'ятдесяти найбільш «придатних до обліку» акторів у світі в списку, зробленому елітним виданням «Hollywood Reporter». Проте серйозних кінематографічних досягнень в ці роки (і багато пізніше) актор так і не домігся, ймовірно тому, що до цього Хауер особливо ніколи й не прагнув, сприймаючи кінематограф як роботу.

У 1990-х роках актор все частіше став співпрацювати з невеликими незалежними кіностудіями, намагаючись піти від нав'язаного йому Голлівудом образу, що зменшило його популярність в США. Але у себе на батьківщині, в Нідерландах, Рутгер Хауер залишається дуже популярним, про що свідчить гучне святкування його 50-річчя в 1994 році. Була показана ретроспектива його найзнаменитіших картин, яка передувала документальним фільмом «Актор в помаранчевому» (Acteur van Oranje). Через рік, до 100-річчя світового кінематографа, поштова служба Нідерландів випустила ювілейний набір марок, одна з яких зображала Хауера в ролі з картини «Турецькі солодощі» (а сам фільм був визнаний «кращим голландським фільмом століття» в 1999 р., на Національному кінофестивалі).

Друга половина 1990-х років і початок нового тисячоліття для актора, який уклав контракт зі своїм новим агентом Джоан Хайлер (Joan Hyler), почалися досить вдало. У цей період він знімається у фільмах кіностудії «Hallmark» - «Поклик предків» (The Call of the Wild, 1996) за романом Джека Лондона і «Мерлін» (Merlin, 1998) - на телеканалі «NBC» в фентезійної казці «Десяте королівство» (англ. The 10th Kingdom, 1999), де зіграв роль злого Мисливця. Кінокартина "Симон-волхв" (Simon Magus, 1998), де Хауер зіграв м'якого і доброго читця поезії Альбрехта (Count Albrecht), була представлена на кількох міжнародних кінофестивалях.

У квітні 1999 року Хауер отримав в Нідерландах звання «Кращий актор століття», святкування якого на нідерландському телебаченні вилилося в ретроспективу його фільмів, проведену без зупинок протягом цілого дня. У 2000 році спробував себе в режисурі, в результаті чого на екрани вийшов короткометражний фільм «Кімната» (The Room) по книзі нідерландського письменника Харрі Мюліша, що отримав в наступному році Приз глядацьких симпатій на Паризькому кінофестивалі (Paris Film Festival) як «кращий короткометражний фільм».

За його власним визнанням, Рутгер ніколи не хотів бути актором, бо він соромливий за природою, проте, йому дуже подобається знімати незалежне кіно на своїй студії. До речі, він є членом опікунської ради Вищої школи режисерів і сценаристів в Санкт-Петербурзі. Місто на Неві він вперше відвідав, беручи участь у зйомках пригодницького фільму «Ключ Саламандри», де зіграв головну роль, а 23 березня 2011 приїхав до Москви на його прем'єру.