Майкл Кейн

Народжений від батька-вантажника і матері-прибиральниці в південному районі Лондона, Моріс Майклуайт вибрався з бідності до слави в 1966 році, коли зіграв бабія низького походження на ім’я Альфі, а трохи пізніше - агента-очкарика Гарі Палмера в трилогії про шпигунів. По ходу він викинув другу половину свого прізвища, замінивши її на більш вишукану Кейн.

На початку своєї кар'єри Кейн був кінченим п'яницею і забіякою. З тих пір він весь час намагається приборкати свою схильність до запоїв і насильства, намагаючись при цьому бути ввічливо-витонченим. Кейн знявся більш ніж у 70 фільмах, але, ймовірно, найбільш вдалий і сміливий з них - "Людина, яка хотіла бути королем" (1975), хоча "Золотий Глобус" він отримав за "Навчання Рити", а "Оскар" - за кращу чоловічу роль другого плану у фільмі "Ханна і її сестри".

Зараз, у свої 64 роки, він знімається все рідше, намагаючись більше часу приділяти своїм ресторанам (він власник п'яти ресторанів в Лондоні і одного - в Майамі). Багато глядачів добре запам'ятали його в ролі сентиментального шахрая в драмі "Кров і вино" (1997), а також Капітана Немо в міні-серіалі "20 тисяч льє під водою". 1998 приніс йому роль неохайного агента з пошуку талантів у фільмі "Тихий голос" режисера Марка Хермана. А через рік він представив на суд глядачів доктора Вілбур Ларча у фільмі "Правила виноробного цеху" за однойменним романом Джона Ірвінга. Доктор Ларч керує притулком для сиріт і робить аборти із співчуття до матерів і ненароджених дітей. Сюжет фільму заснований на відносинах доктора з одним із підопічних, Гомером, якого зіграв Тобі Магуайер. Ця роль принесла Кейну ще одного "Оскара" за кращу чоловічу роль другого плану. Зовсім нещодавно він з'явився на екрані в романтичній комедії Пітера Йатеса "Виклик актора" в ролі духа, який вчить Джеймс Спейдер цінувати любов.

Є щось дуже заспокійливе в манері поведінки Кейна. Його простота дозволяє легко спілкуватися з ним. У ньому немає жодної манірності, хоча у нього є досить дивна звичка при розмові зі співрозмовником відступати на крок і обводити своїм поглядом з ніг до голови, а під час розмови дивитися йому прямо в очі.

Питання, чому він став культовим героєм сучасних юнаків Великобританії, викликає пустотливий вогник в його м'яких блакитних очах: "У мене є своя теорія з цього приводу. У більшості фільмів, знятих в Англії за останні роки, в головних ролях знімалися чоловіки, які були й розумні, і веселі, і при цьому злегка підозрілі, але всі вони здавалися імпотентами і "замороженими". Я один з небагатьох акторів, хто продовжує грати гетеросексуальну мужність. У хлопців немає сумнівів з приводу мене. Вони дивляться на мене і довіряють мені. Думаю, що герої таких фільмів як " Італійська робота "(1969)," Дістати Картера "(1971) і" Альфі "(1966) продовжують впливати на молодь. Перший фільм розповідає нам про хороший футбол, герой другого фільму - Картер - гангстер, який бив кожного, хто йому не сподобається, прямо в щелепу, ну а герой третього просто спокушав кожну жінку на своєму шляху. Якщо скласти все це разом, то вийде досить непоганий хлопець, який добре грає в футбол, б'є тих, хто йому не подобається, і завжди отримує дівчинку. Я граю такого хлопця вже 30 років. І, вірите чи ні, пишаюся цим".

У нього є схильність до хлоп'яцтва, навіть у своєму теперішньому віці він так само чарівний і витончений. Він одружений на одній жінці вже 27 років. Її звуть Шакіра, вона колишня Міс Гайана. Кейн побачив її вперше в рекламі кави "Maxwell House", а потім знайшов її. "Якщо ти працюєш у такому бізнесі, де тебе оточують дуже красиві жінки, а ти при цьому збираєшся одружитися, твоя дружина повинна бути ще гарніше їх, - говорить він. - Шакіра саме така жінка. При цьому вона красива не тільки зовні. Сам я не дуже гарний, та до того ж маю не дуже хороші внутрішні якості. Я надто впертий, щоб зі мною легко жилося, але вона любить мене настільки, що терпить це. Ми дуже щасливі разом, тому що ми переплелися одне з одним. Ми знаємо , що думає кожен з нас. Ми легко впускаємо інших людей в наше життя, але залишаємося чесними партнерами. Нам буде дуже важко розлучитися, тому що нас доведеться розплутувати, і ми загинемо окремо".

Він ніколи не замислювався над тим, чи вдало склалося його життя. У нього було убоге дитинство; він брав участь у бойових діях в Кореї під час служби в армії; він 10 років пробивався на телебачення... Загалом, йому непросто було утвердитися в житті. Успіху він досяг з фільмом "Зулу" (1964) в якому зіграв армійського офіцера з вищого складу. А через деякий час "Альфі" (1966) підтвердив, що зірковий потенціал йому забезпечений. На сьогоднішній день його особистий дохід від фільмів і ресторанів складає 40 мільйонів доларів. У нього дві дочки: Наташа, що має диплом з філософії, і Домінік, дочка від першої дружини, Патрісії Хейс, яка володіє фермою з розведення коней.

Його філософія полягає в тому, щоб спокійно приймати все, що зустрінеться на шляху. "Неможливо заздалегідь передбачити, який фільм доб'ється найбільшого успіху, тому треба просто продовжувати працювати. І якщо одна картина виявиться провальною, у тебе повинні бути ще дві в запасі", - говорить він.