Михайло Боярський

Онук митрополита Іванівського і Кінешемського А. І. Боярського, Михайло Сергійович Боярський народився 26 грудня 1949 року в Ленінграді, в сім'ї акторів Театру імені Коміссаржевської Сергія Боярського і Катерини Мелентьєвої.

Навчався в музичній школі при Консерваторії за класом фортепіано. Після школи Михайло Боярський вступив до Інституту театру, музики і кінематографії (курс Л. Ф. Макар’єва), закінчивши який у 1972 році, потрапив на прослуховування до режисера Театру імені Ленсовета Ігоря Володимирового і був прийнятий в трупу. Як і переважна більшість випускників театральних вузів, він почав з масовки — у спектаклі «Злочин і кара» за Достоєвським, де він зображував студента. Набагато більшу популярність принесла Михайлу Боярському головна роль Трубадура в мюзиклі «Трубадур та його друзі», Принцесу в якому зіграла Лариса Луппіан, що незабаром стала його дружиною. У Театрі Ленсовета Боярський працював до 1986 року і зіграв у багатьох зоряних постановках Владимирова тієї пори.

У кіно актор дебютував у фільмах «Мости» (1973) і «Солом'яний капелюшок» (1974), а популярність до нього прийшла в 1975 році — після ролі Сільви в картині «Старший син». Однією з найкращих робіт актора став Теодоро в музичному фільмі Яна Фріда «Собака на сіні» (за п'єсою Лопе де Вега), — донині улюбленому глядачами.

Зірковий час Боярського настав у 1979 році, з виходом на екрани країни картини Г. Юнгвальд-Хількевича «Д'Артаньян і три мушкетери», в якій він виконав головну роль — хоча спочатку його мали намір зняти в ролі Рошфора. Завдяки д'Артаньяну і популярним пісням з фільму слава актора досягла неймовірних висот, і згодом він зіграв цю роль у продовженнях фільму, втім, менш успішних. Популярністю користувалися роботи актора в іншій серії історико-костюмованих фільмів, поставлених Світланою Дружиніною «Гардемарини, вперед!» (1987) і «Віват, гардемарини!» (1991). Після смерті Юрія Нікуліна в 1997 деякий час вів телепередачу «Білий папуга».

Нині Михайло Боярський керує ним же організованим театром «Бенефіс», спектакль якого, «Інтимне життя» за Н. Кауардом у 1997 році отримав приз на міжнародному фестивалі «Зимовий Авіньйон».

Його пристрасті — сама рання і довга — «The Beatles» (не даремно в юності актор сам співав у рок-гурті «Кочівники» і писав для неї пісні); футбол; філософські книги, думки великих людей, в яких можна почерпнути для себе і для своїх близьких щось важливе. Михайло Боярський популярний у середовищі вболівальників футбольного клубу «Зеніт», які співають його пісні на стадіоні. Боярському притаманні вибуховий темперамент, музикальність, пластичність. Грає мужніх, чарівних героїв, відчайдухів, авантюристів і нахабних пройдисвітів.