Дермот Малруні

Батько Малруні – професор юриспруденції в Університеті Вілланови. У дитинстві Дермот навчався грі на віолончелі і грав у шкільному любительському театрі. Закінчивши в 1981 році школу імені Т.С. Вільямса, Малруні вступив до Північно-Західного університету (Northwestern University) у Чикаго, де вивчав кіно, театральне мистецтво і музику до 1985 року.

Малруні знявся більш ніж у тридцяти фільмах, в найрізноманітніших ролях, працював у кіно і на телебаченні, дебютувавши в телефільмі «Гріх невинності» (1986).

Першу роль в кіно отримав у Блейка Едвардса в «Занепаді» (1988), потім знявся в «Молодих стрілках».

Серед фільмів з його участю особливо помітні «Весілля кращого друга» (1997) з Джулією Робертс і Кемерон Діаз, «Канзас-сіті» Роберта Олтмена, «Вбивця» (Point of no return, 1993), де він був партнером Бріджет Фонди, і «Те, що називають коханням» (1993 ) Пітера Богдановича. Актор працював також з Вайноною Райдер, Патріцією Аркетт, Голлі Гантер, Кайлом Маклахленом.

Крім того, Малруні відомий як талановитий музикант, він грає на кількох інструментах, включаючи віолончель, мандоліну, гітару, скрипку.

З 1990 року він був одружений на актрисі Кетрін Кінер, а в 2007 році вони вирішили розірвати шлюб. У них є спільний син Клайд Кінер Малруні. На розлучення подав, що цікаво, сам Дермот. Правда, справжніх причин вказувати не став, обмежившись одіозними «непримиренними розбіжностями». Він зажадав спільної опіки над 7-річним сином Клайдом. Спільні друзі колишнього подружжя дуже засмучені – їх вважали чудовою парою. Кінер – досить успішна акторка (двічі номінувалася на «Оскар» за ролі другого плану у фільмах «Бути Джоном Малковичем» і «Капоте»), а Дермота режисери охоче беруть на ролі романтичних героїв, як у «Весіллі кращого друга». У 2001 році подружжя разом знялися у фільмі «Чарівна та приваблива». Деякі підозрюють, що Катрін не подобалося, що чоловік не надто захоплений акторською кар'єрою.