Пол Ньюман

Американський актор. Кінорежисер, продюсер, якого називають одним із стовпів Голлівуду і володарем найзнаменитіших блакитних очей в історії кіно. Десять разів висувався на премію «Оскар», з них вісім — у номінації за кращу чоловічу роль. Бізнесмен і громадський діяч, зібрав і пожертвував понад 250 мільйонів доларів на освіту і благодійність як власник-засновник великої продовольчої фірми «Newman's Own». Відомий також як спортсмен-автогонщик, який виграв гонку «24 години Ле-Мана» в класі IMSA + 2. 5 і кілька національних чемпіонатів США з автогонок як водій, а також як глава і власник кращої команди в чемпіонатах Champ Car. 1925—1958Ньюман народився 26 січня 1925 р. в Клівленді. Батько Артур Самуїл Ньюман — єврей, мати Терезія Фецкова — словачка з Птичого (нині Район Гуменне, Словаччина). Служив на флоті, після війни отримав у спадок від батька невеликий магазин спортивних товарів. Продавши бізнес, Ньюман вступив в 1947 р. до школи акторської майстерності Єльського університету. Виконував свої перші ролі в телесеріалах і на Бродвеї. Першу велику роль Ньюмана — в історичному фільмі «Срібна чаша» (1954) — не сприйняли критики, а сам актор пізніше назвав цей фільм найгіршим з усіх, знятих в 50-ті роки. Визнання прийшло 1957 року, коли він виконав роль боксера Рокі Граціано у фільмі «Хтось на небесах любить мене». Зйомки наступної картини Ньюмана — «Довге спекотне літо» — супроводжувалось романом з акторкою Джоан Вудворд, яка незадовго до цього отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вони одружились і відтоді стали багато зніматись удвох. А роль Ньюмана в «Довгому спекотному літі» була відмічена призом Каннського кінофестивалю. 1958—1967В 1958 р. на екрани Америки виходить «Кішка на розпеченому даху», екранізація п'єси Тенесі Вільямса. За цей фільм актор і його партнерша — Елізабет Тейлор — були висунуті на «Оскар». Хоч він не отримав премію, Ньюману вдалося закріпити свій успіх у публіки, зіграв у фільмах «З тераси» та «Вихід». Багато критиків відмічали, як грамотно він підбирав свої ролі. Великий успіх мали і наступні роботи Ньюмана — в кримінальній драмі «Шахрай» і вестерні «Хад», за що знову був номінований на «Оскар». В 1960-ті рр. Ньюман використав свій зірковий статус для проведення агітації за програму Демократичної партії США, направлену на пом'якшення расових суперечностей в Америці та в результаті попав у скандально відомий список двадцяти персональних ворогів президента Ніксона. В цей час він знімався трохи рідше, присвячуючи свій час захопленню автоперегонами. В 1966 році з успіхом зіграв у Альфреда Гічкока в «Розірваній завісі». Тоді ж поставив для своєї жінки фільм «Речел Речел», що приніс йому «Золотий глобус» за режисуру. 1967—2008Протягом наступних двох десятиліть Ньюман не припиняв працювати. Середина 1970-х ознаменувалась для нього співпрацею з режисером Джоном Г'юстоном. Після того, як наркотики забрали життя його сина, Ньюман став займатись активно доброчинністю, витративши на ці цілі понад 200 мільйонів доларів. 1986 року з шостої спроби виграв «Оскар» за найкращу чоловічу роль (у фільмі Мартіна Скорсезе «Колір грошей»). За рік до цього Американська академія кіномистецтва вже вручила йому почесну нагороду за видатні досягнення в кіно. В червні 2008 року у Пола Ньюмена було виявлено рак легені, а 26 вересня 2008 р. він помер у своєму домі в Вестпорті, штат Коннектикут, у віці 83 роки. Автогонки В перший раз узяв участь у професіональній гонці в 1972 році. 1979 року він брав участь у знаменитій 24-годинній гонці в Ле-Мані, фінішував другим в складі команди Porsche, в основному завдяки майстерності свого напарника. 1983 року разом з Карлом Хаасом він заснував команду «Ньюман/Хаас Рейсінг». В 1995 році 70-річний Ньюман узяв участь у 24-годинній гонці в Дайтоні, став при цьому найстарішим гонщиком, чия команда виграла офіційну гонку.