Скарлетт Йоханссон

Скарлетт Йоханссон (Йогансон, Йохансон) народилася 22 листопада 1984 року в Нью-Йорці. Її батько, родом із Данії, працював на Манхеттені в галузі будівництва, а мати займалася вихованням дітей — синів Едріана і Гантера та доньок Ванесси і Скарлетт. Гантер народився всього лише на кілька хвилин пізніше Скарлетт і довгий час їх вважали близнюками — однак, коли вони підросли, подібності у них виявилося не так багато, приблизно, як у Арнольда Шварценеггера і Денні Де Віто в «Близнюках». Скарлетт назвали на честь Скарлетт О'Гари з «Віднесених вітром».

Ніхто з родичів Йоханссон не мав відношення ні до кіно, ні до театру — її знайомство зі світом шоубізнесу сталося зовсім випадково. Один із друзів сім'ї підкинув батькам дівчаток ідею відвести їх на який-небудь кастинг. Вирішивши випробувати долю, мама Скарлетт відвела всіх дітей на проби для рекламного ролика — тоді дівчинці було всього 7 років. У результаті з усього сімейства Йоханссон враження на продюсерів справив старший син — Едріан. Та Скарлетт не змогла змиритися з тим, що брат обійшов її і закотила істерику прямо в офісі кастингового агентства. Абсолютно несподівано для всіх виявилося, що дівчинка вже до 7 років хворіла кінематографом і мріяла сама брати участь у кінопроцесі. Скарлетт почала із завидною завзятістю відвідувати один кастинг за іншим.

Мати Скарлетт всіляко підтримувала її в прагненні стати актрисою — зокрема, вона вирішила віддати її до театрального університету Лі Страсберга на відділення для обдарованих дітей. Навчаючись там з 8 до 11 років, Скарлетт досягла успіху і незабаром почала грати невеликі ролі на театральній сцені. Вже через півроку навчання на відділенні для дітей, її перевели на курси дорослих акторів, де їй вдавалося, будучи молодшою за всіх, не відставати від них у справі освоєння методу Станіславського.

На відміну від рекламних ролей, які їй так і не вдалося отримати в ранньому віці, з кіно справи якось відразу склалися. У 1994 році їй запропонували невелику роль у фільмі «Норт» Роба Райнера — в картині, до речі, також можна побачити молодого Елайджу Вуда («Володар перснів»), який також починав тоді свою кар'єру в кіно.

Потім слідувала роль доньки Шона Коннері в стрічці «Just Cause», де Коннері зіграв професора юриспруденції, що ратує за скасування смертної кари, в той час як його донька стає жертвою маніяка.

Зрозумівши незабаром, що поєднувати навчання у звичайній школі зі зйомками у неї не вийде, Скарлетт спочатку перевелася в приватний навчальний заклад, а потім і зовсім почала брати уроки з різних дисциплін безпосередньо на знімальному майданчику. Та зрештою все-таки вирішила вступити до школи для обдарованих дітей на Манхеттені і закінчила її у 2002 році.

Завдяки стрічці «Злодюжки» («Manny And Lo»), знятій колишньою помічницею Джима Джармуша Лізою Крюгер, Скарлетт нарешті помітили, зокрема, на неї звернула увагу Софія Коппола, яка тільки починала замислюватися про режисерську кар'єру. За сюжетом 16-річна Ло (Алекса Палладілно) і її молодша сестра Менні (Йоханссон) потрапляють у дитячі притулки, після того як їхня питуща мати перестає про них піклуватися. Ло вдається втекти, вона рятує свою сестру і разом вони вирушають у ризиковану подорож. За цю роль Йоханссон була номінована на премію «Independent Spirit»

Далі була прохідна комедія «Один Вдома 3», де актриса зіграла старшу сестру героя Алекса Лінца, який прийшов на заміну Макалею Калкіну в цьому сіквелі популярної комедії. Однак, закінчивши школу Лі Страсберга і граючи з такими акторами як Шон Коннері, Скарлетт не хотіла, щоб її кар'єра розвивалася за сценарієм того ж Калкіна, а тому подібні досліди намагалася звести до мінімуму.

Довести, що це не порожні амбіції, Скарлетт вдалося вже наступною своєю роботою у стрічці Роберта Редфорда «Заклинатель коней» («The Horse Whisperer»). Спочатку в цьому проекті повинна була грати Наталі Портман, проте через щільний графік не змогла виділити час. У цій драмі Скарлетт грає дівчину, що отримала серйозне каліцтво внаслідок нещасного випадку на коні. Її мати, яка важко переживає травму дочки, вирішує переїхати з нею в провінцію, де доля зводить їх із людиною, що володіє особливим даром спілкування з тваринами. Займаючись лікуванням коней, він також зумів вселити надію і в дівчину, повернувши їй впевненість у собі і любов до життя. За роботу в цьому фільмі Скарлетт була номінована на премію Молодих Акторів (Young Artist award).

Після серії драматичних ролей Йоханссон знялася у сімейній комедії «Мій Братик Свин» (My Brother The Pig), де зіграла 14-річну дівчинку, брат якої був перетворений своєю нянею в порося, після чого їй нічого не залишилося робити, як вирушти в довгу подорож до Мексики у пошуках чаклунки, здатної зняти закляття.

Наступними роботами актриси стали чорна комедія «Світ Примар» (Ghost World), заснована на коміксах (точніше, графічному романі) Даніеля Кловса і «Людина, якої не було» братів Коен з Біллі Боб Торнтоном у головній ролі.

У тому ж 2001 році на екрани вийшла «Американська рапсодія», сценаристом і режисером якої виступила Єва Гардос. Стрічка, головну роль в якій виконала Настасья Кінскі, розповідає історію угорської родини, вимушеної для уникнення репресій покинути країну в період холодної війни, залишивши маленьку доньку Сюзанну прийомним батькам. Через деякий час доросла Сюзан (Йоханссон) возз'єднується зі своєю сім'єю, намагаючись почати нове життя в новій країні (США), з новими батьками, стосунки з якими виявляються вельми і вельми нелегкими. Роль принесла Скарлетт нагороду «Young Artist award».

На жаль, навіть незважаючи на великий багаж драматичних ролей, далеко не завжди акторам вдається вибирати собі і надалі тільки ті ролі, які їм найбільш близькі. Так, низка серйозних стрічок Скарлетт була перервана молодіжним трилером «Атака Павуків», де вона зіграла дочку шерифа, що бореться з павуками-гігантами.

По-справжньому талант молодої актриси допомогла розкрити стрічка Софії Копполи «Труднощі перекладу». Сумна, меланхолійна історія двох самотностей, які зуміли знайти один одного в чужому місті, стала відкриттям року — стрічка була удостоєна «Золотого Глобуса» в номінаціях «Кращий Фільм», «Кращий Сценарій» і «Кращий Актор» (Білл Мюррей), Скарлетт була також номінована, проте поступилася Діан Кітон («Любов за правилами і без»). Однак без нагороди актриса не залишилася і була названа найкращою актрисою, але вже Британськими кіноакадеміками. У тому ж році, Скарлетт була номінована на Золотий Глобус і за інший свій фільм — «Дівчина з перловою сережкою» з Коліном Фертом у головній ролі.

Нарощуючи оберти, в 2004 році Скарлетт взяла участь аж у 4 проектах, з яких на особливу увагу заслуговує драма «Любовна лихоманка» (також цікава незвичайним образом, у якому перед нами постав Джон Траволта), а також комедія «Крута компанія» з Деннісом Куейдом і Тофер Грейс. Втім, комедією цей фільм можна назвати з натяжкою — ця лірична стрічка розповідає історію взаємин між колишнім начальником рекламного відділу великої фірми і його молодим босом (Тофер Грейс). Скарлетт грає дочку 51-річного героя Куейда, яка закохалася в юного начальника свого батька.

Наступного року Скарлетт випускає два радикально відмінних фільми: великобюджетний фантастичний бойовик на тему клонування «Острів» режисера Майкла Бея, і камерну історію «Матч пойнт» знаменитого Вуді Аллена. Перший фільм зазнав невдачі в бокс-офісі США, причому продюсери картини не в останню чергу звинувачували у провалі Йоханссон: за їхніми словами «актриса виявилася не в змозі залучити своїм ім'ям широку аудиторію». Крім того, Йоханссон посварилася з режисером фільму під час зйомок постільної сцени з Еваном Макгрегором: актриса наполягала на оголених грудях своєї героїні, проте творці картини, побоявшись посилення рейтингу, змусили її надіти бюстгальтер. Так чи інакше, «Острів» зібрав близько 180 млн. доларів у світовому прокаті. Другий фільм виявився набагато вдалішим для її кар'єри. Картина Вуді Аллена «Матч пойнт» була відібрана до позаконкурсної програми Каннського кінофестивалю 2005 року, отримала безліч позитивних критичних відгуків у пресі, зібрала касу майже у 80 млн. доларів при типовому для Вуді Аллена бюджеті в 15 млн., а також принесла Скарлетт четверту номінацію на премію «Золотий глобус».

У 2006-2007 роках відбувся реліз відразу декількох очікуваних фільмів, у яких грала Скарлетт Йоханссон. Перш за все, це другий з її участю лондонський проект Вуді Аллена під назвою «Сенсація» (в американському прокаті Scoop), де Скарлетт грає комедійну роль американської студентки, яка зав'язує роман з англійським аристократом (його грає австралійський актор Г'ю Джекмен). Потім восени Скарлетт з’явилася в трилері-нуарі Браяна Де Пальми «Чорна орхідея» — кримінальній історії, що розгортається навколо реального вбивства молодої актриси Елізабет Шорт в Голлівуді в 1940-і роки. Крім Скарлетт у фільмі також беруть участь Хіларі Суонк, Джош Гртнетт і Ейрон Екхарт.

Далі Скарлетт знялася у двох екранізаціях: перша — «Щоденники няні», де актриса грає героїню однойменної книги Миколи Крауса і Емми Маклафлін — дівчини, яка підробляє нянею в багатому нью-йоркському сімействі. Другий проект — екранізація книги Крістофера Пріста «Престиж» режисера Крістофера Нолана.

Один останніх проектів, у зв'язку з яким згадують ім'я актриси — історична драма «Інша з роду Болейн», де Скарлетт зіграла з Наталі Портман і Еріком Бана Мері Болейн, сестру знаменитої Анни Болейн, суперницю за серце і постіль короля Генріха VIII з династії Тюдорів.