Марлон Брандо
Marlon BrandoАктор, РежисерМарлон Брандо народився 3 квітня 1924 року в місті Омаха (США, штат Небраска). Навчався у військовій академії в Міннесоті, а потім у Нью-Йорку в театральному класі Школи соціальних досліджень і Акторській студії.
Переконаний прихильник системи Станіславського, Брандо своїми першими ж кінопрацями істотно підняв планку акторської майстерності в американському кіномистецтві і послужив еталоном для таких акторів наступного покоління, як Омар Шаріф, Воррен Бітті і Роберт де Ніро. Однак він відмовився розробляти амплуа бунтаря і кожною новою роллю намагався відкрити нові грані свого таланту.
Марлон Брандо дебютував на сцені в 1944 році у драмі «Я пам'ятаю, мамо». Ця роль відразу була помічена критиками і актор був визнаний багатообіцяючим. Потім була вдала роль, але в невдалій постановці. І нарешті в 1947 році Марлон Брандо отримав всесвітнє визнання завдяки культовій ролі Стенлі Ковальські в п'єсі Теннесі Вільямса «Трамвай "Бажання"». Фільм «Трамвай "Бажання"» був знятий пізніше, в 1951 році.
Знявшись всього лише в п'яти фільмах, Брандо став до середини п'ятдесятих справжнім секс-символом десятиліття. Мільйони молодих людей у всьому світі наслідували його, копіювали його стиль поведінки. Головний герой фільму «Дикун» у виконанні Брандо вплинув на становлення руху байкерів і послужив прообразом численних героїв-бунтарів, таких популярних в епоху рок-н-ролу, зокрема екранних персонажів у виконанні Елвіса Преслі і Джеймса Діна. Шістдесяті роки стали для Брандо (як і для більшості кінозірок 1950-тих) смугою невдач і розчарувань, хоча він і пробував себе в режисурі. Новим тріумфом обернулася для нього роль Віто Корлеоне у фільмі «Хрещений батько» (1972). За неї він був удостоєний другого «Оскара», однак від отримання нагороди відмовився, мотивувавши свій вчинок протестом проти вкоріненої в американському суспільстві політики дискримінації індіанців. Серед інших великих успіхів Брандо в цей період – гучні фільми «Останнє танго в Парижі» (1972), «Апокаліпсис сьогодні» (1979), «Супермен» (1978).
У 1980 році Брандо оголосив про свій відхід з кіно, проте періодично продовжував зніматися в ролях другого плану. Він проводив значну частину свого часу на Таїті, де одружився на місцевій жительці. У Брандо було п'ятеро дітей, не рахуючи трьох прийомних. В останні роки страждав від ожиріння і старечого недоумства. Помер 1 липня 2004 від легеневого фіброзу.
