Семюел Л. Джексон

Народився 21 грудня 1948 року в Вашингтоні, США. Він був єдиною дитиною, дитинство провів у місті Чаттануга, штат Теннессі зі своєю матір'ю, Елізабет Джексон (у дівоцтві Монтгомері), яка працювала на заводі, але вона потрапила в психіатричну клініку, і його виховували бабуся з дідусем і інші члени численного сімейства. Батько жив далеко від сім'ї в Канзас-Сіті, штат Міссурі, а потім помер від алкоголізму. Джексон зустрічався з батьком всього два рази в житті. Джексон навчався в декількох сегрегаційних школах і закінчив Riverside High School в Чаттануга. Між третім і дванадцятим класом він грав на валторні і трубі в шкільному оркестрі. Потім він вступив у приватний чоловічий Morehouse College в Атланті на факультет архітектури. З дитинства Семюел боровся із заїканням. Він відвідував лікаря коледжу, а також брав уроки вчителя музики. За старання Джексона перевели на факультет драми. Там він створив театр «Just Us Theater», що складався переважно з чорношкірих акторів, і працював там до закінчення коледжу в 1972 році.

Після вбивства Мартіна Лютера Кінга-молодшого в 1968 році, Джексон був присутній на похоронах в Атланті як один із приставів. Потім прилетів у Мемфіс, щоб приєднатися до маршу протесту. В інтерв'ю журналу «Parade» Джексон зізнався: «Я був злий через вбивство, але я не був шокований. Я знав, що зміни неминучі і можуть бути різними — не сидячий страйк, не мирне співіснування ».

У 1969 році Джексон і ряд інших студентів утримували членів правління Morehouse College на території кампуса, вимагаючи реформи навчального плану школи та управління. Вони добилися того, що рада вирішила поміняти свою політику, але Джексон був звинувачений і в результаті засуджений за незаконне позбавлення волі другого ступеня. Джексон не вчився два роки через його судимість і його дії (хоча він пізніше повернувся в коледж і став бакалавром мистецтв за напрямом Драма в 1972).

Семюел працював соціальним працівником у Лос-Анджелесі, поки не був виключений з коледжу. Джексон вирішив повернутися до Атланти, де він зустрівся зі Стоклом Кармайклом, Г'юбертом Реп Брауном, а також іншими членами братства Чорна Сила. Він вирішив брати участь у збройній боротьбі, але мати його відправила в Лос-Анджелес після попередження ФБР.

Джексон змінив спеціальність в коледжі з архітектури на драматичну після того, як з'явився в одній із версій п'єси «Тригрошова опера». Він з'явився в декількох телевізійних фільмах, його дебют відбувся в художньому blaxploitation фільмі «Разом назавжди» в 1972. Потім, в 1976 він вирішив переїхати з Атланти в Нью-Йорк і наступні десять років з'являвся в театральних постановках таких п'єс як «The Piano Lesson» і «Two Trains Running», обидві прем'єри пройшли в Yale Repertory Theater. Через проблеми з алкоголем і наркотиками він втрачає багато ролей, і знімається в мінімальних ролях в кіно і на телебаченні. Після проблем з наркотиками у Джексона з'явився наставник в особі Моргана Фрімена.

У 1981 році постановку «A Soldier's Play», у якій брав участь Семюел, зауважив тоді ще молодий і енергійний режисер Спайк Лі. Зустріч Лі і Джексона поклала початок тривалому професійному співробітництву. У 1988 році кар'єра Джексона починає виправлятися. Той же Спайк Лі поступово вводить актора у свої фільми. Ті ролі не зробили Джексона відомим, однак дозволили відчути себе в колії. Він знявся у фільмах «Шкільне здивування» (1988) і «Роби, як треба!» (1989). Також зіграв невелику роль у фільмі Мартіна Скорсезе «Славні хлопці» в 1990 році.

Після завершення зйомок у цих фільмах Джексон підсів на кокаїн і його відправили в реабілітаційну клініку в Нью-Йорку. Після лікування він зіграв наркомана у фільмі «Тропічна лихоманка», роль ця йому була дуже знайома. Фільм став настільки відомим і настільки добре був прийнятий критиками, що в 1991 на Каннському кінофестивалі створили спеціальну премію «Чоловіча роль другого плану» для нього. Після цієї роботи він знявся в таких фільмах: комедії «Тільки бізнес», драмах «Сік», «Ігри патріотів», а потім у двох інших комедіях «Заряджена зброя» (його перша головна роль) і «Емос і Ендрю». Джексон працював з режисером Стівеном Спілбергом, з'явившись у фільмі «Парк юрського періоду».

Його зоряний час настав у 1994 році у фільмі режисера Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво». За цю роль він був номінований на премію «Оскар» за кращу чоловічу роль другого плану, також і на «Золотий глобус» і виграв премію BAFTA в номінації «Кращий актор другого плану».

Після декількох провальних робіт Джексон з'явився в двох касових фільмах «Час вбивати» і «Міцний горішок 3: Відплата». За роль у фільмі «Час вбивати» Джексон був номінований NAACP за «Кращу чоловічу роль другого плану в кіно» і «Золотий глобус» у номінації «Кращий актор другого плану». У 1997 році він зіграв у трьох сильних фільмах. Зіграв роль вчителя в «187». Отримав на пару з Кесі Леммонс Independent Spirit award у номінації «Best First Feature» за фільм «Притулок Єви», де він також був виконавчим продюсером. Знову, співпрацюючи з режисером Квентіном Тарантіно, він отримав на Берлінському кінофестивалі «Срібного ведмедя» за кращу чоловічу роль і четверту номінацію «Золотий глобус» за роль Орделла Роббі у фільмі «Джекі Браун». У 1998 році він працював з такими акторами, як Шерон Стоун і Дастін Гоффман у «Сфері» і Кевіном Спейсі в «Парламентерах». У 1999 році Джексон знявся в трилері «Глибоке синє море», і зіграв майстра-джедая Мейса Вінду в сазі Джорджа Лукаса «Зоряні війни. Епізод I: Прихована загроза».

13 червня 2000 року Джексон був удостоєний зірки на Голлівудській «Алеї слави», яку можна знайти на Голлівуд-бульвар 7018.

Нове десятиліття своєї кар'єри він розпочав у ролі полковника морської піхоти в фільмі «Правила бою», знімаючись разом з Брюсом Віллісом втретє в трилері «Невразливий», і знявся в рімейку фільму 1971 року — «Шафт». Далі були продовження «Зоряних воєн» — «Зоряні війни. Епізод II: Атака клонів», фільми «ХХХ», «Будинок хоробрих» і «SWAT: Спецназ міста Ангелів». Також знімався у документальному кіно. Крім різних ролей у кіно він озвучував анімаційні мультфільми. 30 січня 2006 Джексон був нагороджений призом Китайського театру Граумана, він був сьомим афроамериканцем зі ста дев'яносто одного актора, що отримали таке визнання. У 2008-2010 роках Джексон знявся у фільмах «Месник», «Ласкаво просимо в Лейкв’ю» і в драмі «Мати і дитя».

Семюел Джексон брав участь в озвучці гри «Grand Theft Auto: San Andreas», у якій його голосом говорив продажний поліцейський офіцер Френк Тенпенні.

Особлива роль у фільмі «Залізна людина», де Джексон з'явився після титрів, розпочала новий етап його кар'єри у якості героя коміксів Marvel Comics Ніка Ф'юрі. Він підписав контракт на 9 фільмів з його героєм і вже з'явився в цьому образі в сіквелі «Залізної людини» і фільмах 2011 року «Тор», «Перший месник» і у фільмі «Месники» (2012), а також в окремому фільмі про Ніка Ф'юрі.

Крім ролі Ніка Ф'юрі в «Кінематографічному всесвіті Marvel», Джексон задіяний у фільмах «Зустріч зі злом», «Звільнений Джанго», «Самаритянин».

З 1980 року Джексон одружений на актрисі Латанні Річардсон з якою він зустрічався з часів навчання в коледжі. У 2009 році пара створила свою благодійну організацію для підтримки освіти. Живуть у Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Є донька, Зої, яка народилася у 1982 році. Вона працює продюсером спортивного каналу.

Семюел Л. Джексон є вболівальником футбольного клубу «Ліверпуль» відтоді, як зіграв у фільмі «51-й штат», зйомки якого проходили, в основному, у місті Ліверпуль.